стриміти

-млю́, -ми́ш, мн. стримля́ть; недок.

1) тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору. || Рости сторч, не прилягати щільно (про вуса, волосся і т. ін.). || Частково виступати звідки-небудь. || Виглядати звідки-небудь (про щось засунуте, закладене в, за або під що-небудь). || розм. Знаходитися в якому-небудь місці, міститися де-небудь, вирізняючись серед навколишнього простору. || Бути видним, помітним зорові; виднітися.

••

Кілко́м стримі́ти у душі́ — дуже заважати, набридати.

2) розм. Перебувати де-небудь (про чиюсь небажану, надокучливу, недоречну, постійну і т. ін. присутність).

3) Стрімко рухатися в якомусь напрямі (перев. знизу догори). || Литися, текти струменем; струмувати. || Здійматися й переміщатися вгору, поширюючись над чим-небудь (про дим, туман, пил і т. ін.).

4) розм. Те саме, що прагнути.